Спершу з бальзи видалили лігнін — те, що дає деревині колір і жорсткість. Пористість матеріалу зросла до понад 93%. Потім стінки мікроканалів вкрили чорним фосфореном — він поглинає світло в ультрафіолетовому, видимому та інфрачервоному діапазонах і перетворює його на тепло. Поверх — захисний шар із дубильної кислоти та іонів заліза, щоб фосфорен не окиснювався. Після 150 днів під сонцем матеріал залишався стабільним.
Канали заповнили стеариновою кислотою — вона плавиться вдень, накопичуючи тепло, і тверднє вночі, поступово його вивільняючи. А це означає, що різниця температур для термоелектричного генератора зберігається навіть у темряві. Вихід — до 0,65 В, і 91,27% сонячного світла перетворюється на корисне тепло. Після 100 циклів нагрівання і охолодження характеристики майже не змінилися.
Матеріал також вогнестійкий, водовідштовхувальний і антимікробний — важливо для роботи просто неба. Реальне застосування: охолодження електроніки, автономні енергосистеми, будівельні матеріали з енергетичною функцією. Єдина проблема — масштабування. Відтворити таку складну шарувату структуру в промислових обсягах буде вкрай важко. Але сама ідея "дерево як сонячний акумулятор" вже змінює уявлення про те, з чого взагалі можна робити енергетичну інфраструктуру.