Він не повторював одне й те саме по колу. У 2017-му в Лондоні — 100 років у людства до критичної точки. Того ж року в Пекіні — 600 років, якщо рахувати темпи споживання енергії та зміну клімату. На фестивалі Starmus у Норвегії — загрози "надто великі й надто численні". Цифри різнилися, але аргумент лишався незмінним: тримати все людство на одній планеті — це ставка ва-банк без права на помилку.
Він називав конкретні ризики: кліматична криза, ядерна війна, пандемії, штучний інтелект, інженерні патогени, астероїди. ШІ турбував його найбільше — у 2017-му він казав, що успіх у створенні ефективного штучного інтелекту може стати "найбільшою подією в історії цивілізації. Або найгіршою. Ми просто не знаємо".
Що сталося після 2018-го? 2024-й став першим календарним роком, коли середня глобальна температура перевищила 1,5°C відносно доіндустріального рівня — саме ту межу, яку Паризька угода мала не допустити. Вміст CO₂ в атмосфері сягнув 422 ppm — рівень, якого Земля не бачила близько трьох мільйонів років.
По штучному інтелекту: міжнародна доповідь з безпеки ШІ 2026 року під керівництвом лауреата премії Тюрінга Йошуа Бенджіо прямо констатує — можливості ШІ розвиваються швидше, ніж заходи безпеки, покликані їх стримувати. "Годинник безпеки ШІ" за неповні два роки перемістився з 29 хвилин до опівночі до 18 — швидше, ніж будь-хто прогнозував.
Єдина справді добра новина — астероїди. Місія DART у 2022-му вперше довела, що людство здатне відхилити космічне тіло від курсу. Але решта ризиків? Без винятку — гірше, ніж за часів Гокінга.
Суть його аргументу була не в пророцтвах, а в теорії ймовірностей. Кожен ризик окремо — можливо, пережиємо. Але коли кліматична криза, ризики ШІ, ядерна зброя та загроза інженерних пандемій накладаються одне на одне на одній-єдиній планеті без резервної копії — математика стає дедалі невблаганнішою з кожним десятиліттям.
Вісім років тому це звучало як екстравагантна ідея. Сьогодні серед дослідників екзистенційних ризиків та фахівців з біобезпеки та безпеки ШІ все частіше лунає та сама логіка — тільки вже без посилань на Гокінга, бо стала очевидною сама по собі. Якщо все піде добре — міжпланетне людство розкіш. Якщо хоч один великий ризик реалізується — це єдина причина, чому наша історія продовжиться.