Стандартна модель каже: все, що ми бачимо — зірки, планети, газ — становить менше 5% Всесвіту. Решту ділять темна матерія (27%) і темна енергія. Проблема в тому, що жодну з них ніхто ніколи не спостерігав напряму. Десятиліттями фізики шукають частинки темної матерії в підземних лабораторіях — і досі порожньо. На якомусь етапі варто поставити запитання: а може, ми шукаємо те, чого немає?
Гупта поєднує дві концепції. Перша: константи природи — сила гравітації, електромагнетизм — могли слабшати з часом. А це означає, що всі наші рівняння про еволюцію космосу написані з помилкою в умовах задачі. Друга: "втомлене світло" — фотони втрачають енергію на мільярдах світлових років шляху і виглядають червонішими. Не тому що Всесвіт розширюється, а тому що фізика дорогою змінюється.
Темна матерія з'явилася не з нічого. У 1930-х Фріц Цвіккі помітив, що галактичні скупчення рухаються так, ніби мають набагато більше маси, ніж видно. Потім виявилося: галактики обертаються занадто швидко — щось додає зайву гравітацію. Але це "щось" так і не знайшли. Гупта каже: можливо, справа не в невидимій речовині, а в тому, що самі константи природи колись були іншими.
Якщо сили природи слабшають з часом, прискорене розширення Всесвіту пояснюється без темної енергії. Якщо світло "втомлюється" — червоне зміщення далеких галактик не обов'язково є доказом розширення. А це означає, що і вік Всесвіту, і відстані до об'єктів, і вся наша космічна шкала часу виглядатимуть інакше. 26,7 мільярда років замість 13,8 — це не просто уточнення, це принципово інша картина реальності.
Гупта стверджує, що його модель — перша, яка повністю виключає темну матерію, водночас узгоджуючись із вже підтвердженими спостереженнями. Наступний крок — незалежна перевірка: спектри квазарів, карти гравітаційного лінзування, мікрохвильове фонове випромінювання. Наука не знає компромісів — або дані підтвердять, або спростують. Але сама постановка питання вже змушує переосмислити базові уявлення про космос.