925 студентів пройшли класичний тест Autism-Spectrum Quotient і потрапили у групи з верхніх і нижніх 10% балів. Потім їх зібрали у трійки незнайомців — по двоє з кожного кінця шкали — і одночасно сканували чотири мозки одразу через інфрачервоні датчики на голові. Спочатку слухали аудіоісторію, потім дискутували: кого рятувати з безлюдного острова. Після цього кожен приватно оцінював, наскільки хоче дружити з кожним із трьох. Дослідження вийшло у Biological Psychiatry у 2025 році — команда Tianjin Normal University.
Результат виявився тонкішим, ніж очікували. Люди зі схожим рівнем аутичних рис оцінювали одне одного як привабливіших для дружби — але лише тоді, коли під час дискусії їхні думки збігалися. А це означає, що тут немає банальної екстравертності: мова про когнітивний резонанс, спільне бачення ситуації.
Нейронна картина ще цікавіша. Пари з низьким рівнем аутичних рис під час розмови синхронізувалися у правому темпоро-парієтальному стику — зоні, що відповідає за читання намірів і соціальне сприйняття, вмикається ніби автоматично. Пари з високим рівнем — у правому дорсолатеральному префронтальному кортексі: зоні усвідомленого фокусу й когнітивного контролю. Тобто мозки «синхронізувалися» в обох випадках, просто через різний нейронний маршрут. Не слабше — інакше.
Це ламає старий наратив про «соціальний дефіцит». Гіпотеза подвійної емпатії, яку сформулював Даміан Мілтон ще у 2012 році, давно стверджувала: труднощі у спілкуванні між аутистичними й неаутистичними людьми — це двостороннє непорозуміння нейростилів, а не зламаний мозок з одного боку. Тепер це видно безпосередньо у гемодинаміці кори. І доповнює це картину 2018-го — дослідники з Dartmouth сканували мозки реальних друзів й виявили, що ті реагують на один і той самий відеоконтент схоже — особливо в зонах мотивації та емоцій.
Практичний висновок не в тому, щоб «навчити аутистичних людей соціальним навичкам». А в тому, щоб будувати середовище, де схожі нейростилі мають шанс зустрітися: структуровані бесіди, чіткі правила, черговість у висловлюваннях. Не тренування людини — а налаштування простору.