Майкл Гільєн — доктор фізики, колишній викладач Гарварду — спирається на закон Хаббла: чим далі галактика, тим швидше вона віддаляється, і десь там швидкість перевищує швидкість світла. За цією межею — космічний горизонт — простір назавжди прихований від нас. Ми фізично не можемо ні побачити, ні досягти того, що там є. Відстань до горизонту — близько 439 мільярдів трильйонів кілометрів.
Гільєн додає аргумент з теорії відносності: на космічному горизонті час фактично зупиняється, а отже за ним не існує ні минулого, ні майбутнього. Простір поза часом — це і є його версія раю. Він також припускає, що там можуть існувати об'єкти старші за наш Всесвіт, і навіть такі, що виникли до Великого вибуху.
Інші астрономи реагують стримано: космічний горизонт — це не місце, а межа інформації, подібно до того, як «край» мапи — це не обрив, а кінець відомого. Але сама постановка питання цікава: сучасна космологія справді визнає, що спостережуваний Всесвіт — лише невелика видима частина значно більшого цілого. Що там далі — ніхто не знає, і, за всіма законами фізики, не дізнається ніколи.